І от настала зимонька-зима, замело кучугурами стежинки й доріжки, засипало снігом ямки й улоговинки, завішало бурульками узбіччя транзитних автобанів. Холодно стало й голодно.
Терпів Ілліч це неподобство, терпів та не витерпів, і пішов на поклін до Пічника, найшановнішоï людини у всіх Горках.
Бачить здалеку Пічник, бачить — хтось незнайомий лугом заливним по-пластунськи до лісу проник. Пічник дубельтівочку прихопив, точно, думає, сохатий за шишками внадився. Добіг до лісу, глядь — а це Ілліч захололий заплутався в дорозі, повзе рачки, лобом пеньки рахує. А Пічник і радий, по-газдівськи руки в боки і давай на всю околицю мати гнути. Мовляв, ми тут злаки сіємо, а ви!!! Мовляв, білі прийшли — топчуть, червоні прийшли — теж топчуть! Розійшовся, одним словом. А Ілліч полежав у кучугурі, віддихався трошки та й каже: «А зробіть мені, батечку, кахельну пічку!»
Пічник від такоï наглості навіть охрінів трохи, бороду почухав, плюнув і додому побрів. А через тиждень до нього у світлицю двоє будьонівців прискакали. Так на повному скаку в світлицю влетіли і на шматки до стіни, навіть не розбереш, де в цьому місиві коні, де люди? В купу змішались. Але немає зла, щоб на добре не вийшло, родина Пічника потім місяць пирогами з м'ясом ласувала та конину в'ялила.
А Іллічеві ж холодно, як і раніше. Посилає він до Пічника нову делегацію, балтійських революційних моряків. Потоптались морячки біля віконця, побачили в каструлі з супом будьонівку недоïдену, та забрались по-доброму.
А мороз усе міцніша. Замучився Ілліч, витягнув з дому російську пічку та потягнув ïï до Пічника. Притягнув і каже: «Ось, зовсім не гріє пічка. І димить. Чи можна допомогти?».
«Ех, який матьорий брила-мужик!» — подумав Пічник і тут же почав пічку будувати. І в запалі вибудував таку пічку, що просто задивитися. На два поверхи висотою, а всередині місце для Ілліча, щоб йому геть тепло стало. Поставили ïï на Красній Площі, в самому серці Краïни Рад і написали на стіні МАВЗОЛЕЙ. І все б добре, але Ілліч якось раз туди забрався кролика у фользі запекти, а хитрий Берія йому режим гриль увімкнув, і запік нашого Вождя разом з кроликом і шпинатом… Смачно вийшло, цей рецепт потім увійшов до збірника «10 найкращих кулінарних рецептів».
Так і лежить з тих пір Ілліч у кришталевій труні, весь у шпинаті та спеціях, і чекає, доки його полюбить прекрасна Принцеса і розбудить своïм пристрасним і ніжним поцілунком. А коли він прокинеться, наша історія почнеться спочатку.
